Що спільного між ідеальними батьками і Україною в НАТО?

З усіх висловлювань про батьків одне є трохи правдивішим за інші: батьківське виховання впливає на формування особистості дитини. Але за якими показниками можна оцінювати вплив батьків, якщо гени відповідають приблизно за 50% здібностей і рис характеру дитини? За шкільними оцінками, за її моральними якостями, за її здатністю до творчості, за рівнем її зарплати, коли вона стає дорослою?

Деякі риси дитини, як-от тип особистості або здібності до творчості, складно виміряти за допомогою даних. Але з їх допомогою можна оцінити успішність у школі. Більшість батьків погодяться з тим, що саме освіта є основою формування дитини. Тому логічно вивчати вплив батьків на дітей на основі даних про їхню успішність у школі.

Щодо цього наймасштабніше дослідження проводилося в кінці 1990-х у Департаменті освіти США. У ньому брало участь 20 тисяч дітей, починаючи з дитячого садка і закінчуючи п’ятим класом. Це було так зване психосемантичне дослідження — улюблений діагностичний інструмент економістів, психологів, PR-фахівців, маркетологів.

Метод

Якщо кому здається, що психосемантичне дослідження якимось чином пов’язано з лікуванням психічних захворювань, то це помилково. Насправді, це найпотужніший інструмент, який використовує такі статистичні методи, як кореляційний і факторний аналіз, для виявлення не завжди помітних кореляцій у політиці, бізнесі, громадській думці, продажі товарів та послуг.

Кореляція виявляє яким чином між собою пов’язані певні характеристики або процеси. Коли я відчуваю спрагу, то п’ю солодкий газований напій відомого американського бренду. Будь-який медик, та й більшість людей знають, що це неправильно — солодкі газовані напої не втамовують спрагу. Але тоді що змушує людей все одно купувати їх, коли хочуть пити?

Яким чином у їхніх головах пов’язані спрага і солодка газована вода, незважаючи на раціональне пояснення їх несумісності?

Деякі риси дитини, як-от тип особистості або здібності до творчості, складно виміряти за допомогою даних. Але за їх допомогою можна оцінити успішність у школі. Сама собою кореляція не може сказати про те, людина п'є газовану воду через те, що хоче пити чи обидві ці події просто збігаються в часі. Вона не встановлює причинно-наслідковий зв’язок. Але вона розповідає, які підсвідомі зв’язки і нелогічні асоціації в головах людей відповідають за те, щоб, як тільки у них виникне відчуття спраги, вони тамували її саме солодкою газованою водою.

Все досить просто, але лише доти, поки мова йде про дві змінні. Коли ж необхідно проаналізувати зв’язки між 20 тисячами змінних, як у випадку зі школярами, справа видається куди більш складною. Дослідник пірнає в безодню даних для того, щоб зрозуміти, які з них корелюються між собою і за якими критеріями їх можна розсортувати.

Так хто такі ідеальні батьки?

Відповідь навряд чи сподобається батькам, схильним до надмірної турботи про дітей і забезпечення дітям всього найкращого. Результати, отримані в результаті описаного вище методу дослідження, багато в чому йдуть у розріз із загальноприйнятою думкою.

Фактори, від яких залежить успішність дітей, тобто характеристики, які мають сильну кореляцію зі шкільними оцінками:

• батьки дитини мають хорошу освіту
• батьки дитини мають значущий соціально-економічний статус
• на момент народження первістка мати була у віці 30 років і старше
• дитина після розлучення батьків живе з одним з них в новому шлюбі
• батьки регулярно беруть участь у процесі шкільного навчання своєї дитини

Фактори, що ніяк не пов’язуються з успішністю дітей у школі:

• дитина виховується у повній сім'ї
• дитина відвідувала курси дошкільного розвитку
• дитину регулярно піддають тілесним покаранням
• батьки регулярно ходять з дитиною на культурні заходи в музеї, на виставки, на концерти
• батьки дитини недавно переїхали в більш благополучний район

Як видно значення має те, якими є батьки, а не те, що вони роблять. Діти добре освічених, успішних і здорових батьків схильні отримувати більш високі оцінки у школі.

Який зв’язок з членством України в НАТО?

У цьому сенсі батьки, які надмірно турбуються про дітей, нагадують політиків, що намагаються надихнути населення на підтримку вступу України в НАТО, але використовують "не той соус", під яким цю "страву" населення приймає.

Надихнути і переконати населення може публічна риторика з акцентом на те, що вступ до НАТО буде сприяти розвитку підприємництва в Україні.

Адже військовий спецконтингент іноземців, який прибуде в Україну в межах своєї місії, потребуватиме якихось товарів і послуг. А це, не що інше, як реальні можливості для припливу грошей в український малий і середній бізнес. В Україні сфера послуг настільки добре розвинена і гнучка, що вона швидко зможе підлаштуватися під новоприбулих клієнтів. Можливість розвитку підприємництва — дуже сильний аргумент для переконання українців про вступ до НАТО.

Така публічна риторика швидко отримає позитивний відгук суспільства. Але вона ніде не звучить, тому що до неї не додумалися. І це передбачувано. Щоб «відкопати» цей посил були вивчені не раціональні, а підсвідомі думки населення про НАТО.

Якщо в прикладі з батьками ми маємо справу з речами, що реально існують, які можна спробувати на дотик, то у випадку з НАТО — все інакше. Тут у фокусі уявлення, які «живуть» у головах людей, а не існують у фізичній реальності, до них не можна доторкнутися. Простіше кажучи, мова йде про ідеальні образи про НАТО в підсвідомості людей. Дослідження таких тонких матерій неможливе за допомогою звичайних соціологічних опитувань — таємниці громадської думки може розкрити тільки філігранний метод, який використовує психосемантика.

Як видно, у ідеальних батьків і вступу України в НАТО однаковий метод дослідження підсвідомих уявлень і асоціацій, які визначають результат і дозволяють його коригувати. Хоча, звичайно, предмет дослідження різний.

Навіть найбільші бюджети, вкладені в інформаційні кампанії з клішованими гаслами, не змусять українців захотіти в НАТО. Так само, як на успішність школяра ніяк не вплине, наскільки часто батьки водять його по музеях чи різних гуртках.

Цифри це тільки підтверджують. За останніми даними Київського міжнародного інституту соціології в 2020 р. в НАТО хотіли 42% українського населення, а в 2019 р. — 53%. Падіння і без того невисокого рівня громадської підтримки говорить про одне. Про відсутність у людей, які впливають на прийняття рішень у політиці, відповіді на запитання «Яку риторику використовувати, щоб населення захотіло вступу України у військово-політичний союз НАТО?».

Як захотіти хотіти в НАТО?

Центр моделювання комунікацій, засновником якого я є і який спеціалізується на психосемантичних дослідженнях, вивчив думки 2000 осіб по всій Україні. І хоча більша частина даних дослідження не підлягає розголошенню, інформація, представлена мною в цій статті, не конфіденційна.

Дослідники поставили для себе питання, які асоціації і почуття жителів України впливають на їхню прихильність до ідеї вступу в НАТО? Які уявлення сприяють прихильності до неї населення, а які — відштовхують?

Як і в прикладі з батьками, відповідь навряд чи сподобається людям, які схильні до надмірної ідеалізації політичних явищ.

Риторика, від якої залежить привабливість ідеї вступу України в НАТО для населення:

• членство в НАТО сприятиме розвитку підприємництва
• дозволить разом зі США проводити заходи з протидії тероризму
• статус члена НАТО надає доступ до прогресивних технологій і досліджень у військовому секторі
• українські військові служитимуть у гарячих точках і добре зароблятимуть, отже бути військовослужбовцям стане модно

Останні півстоліття провідні голови світу застосовують цей метод для вимірювання незрозумілих, на перший погляд, речей. Знаючи про підсвідомі зв’язки і асоціації, як на прикладі НАТО, можна з високою точністю будувати комунікаційні кампанії, популяризувати важливі для суспільства теми.

Що у питанні про вакцинацію, згоди на донорство органів, боротьби з домашнім насильством, що у питанні вступу України в ЄС або реінтеграції Донбасу в головах у людей є приховані асоціативні зв’язки, які й визначають їхні думки і вибір.

Знаючи приховану сторону процесу прийняття рішень, можна точно і безпомилково будувати подальшу стратегію комунікації з користю для суспільства і всіх зацікавлених сторін.

Марина Мармеладзе, засновник Центру моделювання комунікацій, кандидат філософських наук, психолог